Відділ освіти та спорту Брусилівської селищної ради

Поради вчителя- логопеда

Коли звернутись за допомогою до логопеда?

До логопеда потрібно звернутись, якщо:

  • у 7–8 місяців малюк не розуміє звернене до нього мовлення: не реагує на своє ім’я, не повертає голову у відповідь на запитання: «Де мама?», «Де тато?».
  • В рік дитина не вимовляє 8–10 слів типу «киць-киць», «ам», «бах».
  • Хірург порадив підрізати укорочену під’язикову вуздечку – при відкритому роті кінчик язика не дотягує до піднебіння. Є розщелина піднебіння чи губи («заяча губа», вовча паща»). Стоматолог виявив аномалії зубощелепної системи; верхня або нижня щелепа надмірно висунута вперед або западає, неправильний ріст зубів.
  • У 2 роки дитина не розмовляє окремими словами.
  • У 2,5 років немає елементарного фразового мовлення – у спілкуванні з дорослими малюк не об’єднує 2–3 слова. Хоча б «дай пі» (дай пити) чи «тато бі» (тато поїхав).
  • До 3 років неправильно відтворює прості ритми типу «тук-тук-тук».
  • У 3 роки у дитини зберігається підвищене слиновиділення – під час мовлення тече слина, а малюк її не ковтає.
  • До 3 років не може виконати прості рухи органами артикуляції. Наприклад, висунути язик або утримати губи в усмішці до 5 секунд.
  • Після 3 років продовжує спрощувати більшість слів. Наприклад, замість слова «телефон» говорить «тефон».
  • Після 3 років малюк не вживає найпростіші граматичні конструкції (число, рід, відмінок).
  • До 3,5 років не розрізняє на слух схожі за звучанням звуки, склади, слова. Наприклад, мишка-миска, гілка-білка.
  • Розмовляючи, мимовільно просовує язик між зубами.
  • Не цікавиться навколишнім світом, не ставить запитання.
  • Дитина говорить «в ніс», гугнявить. Розмовляє неемоційно, монотонно, невиразно.
  • Якщо в 4 роки у дитини дуже бідний словниковий запас , вона не може запам’ятати віршик, а також зовсім не розповідає власних історій (при цьому помилки в реченнях, проблеми зі складними звуками – ще норма).
  • У 4 з половиною роки не сформована звукова сторона мовлення – не вимовляє звуки або вимовляє їх неправильно. Малюк «захлинається» мовленням, поспішає висловити свої думки. Видиху не вистачає на фразу, добирає повітря посеред слова.
  • Якщо в 5–6 років все ще є проблеми із вимовою звуків, в тому числі з сонорними приголосними (звуками «р» і «л»), дитина не здатна описати своїми слова сюжет, зображений на малюнку, або припускається грубих помилок в побудові речення (однак нормальними вважають помилки в складних реченнях, невелика непослідовність в розповіді).
  • Якщо з’явилися труднощі з початком шкільного навчання (читання, письмо).

 

 

Заїкання у дітей

 

Заїкання - це порушення мовлення, яке досить поширене серед дітей різного віку. Часто заїкання спостерігається також у підлітків і дорослих, і це проблема, яка може стати причиною багатьох комплексів.

Заїкання — це наслідок судом м'язів мовленнєвого апарату. При заїканні у дітей порушуються темп і ритм мовлення, дитина повторює окремі звуки, склади і навіть слова по кілька разів, запинається. Перед тим, як почати заїкатися, дитина може відмовлятися говорити. Найчастіше заїкання свідчить про проблеми з нервовою системою і виникає в період активного оволодіння дитиною мовленням (в період від двох до п'яти років).

Імовірність виникнення заїкання залежить від темпераменту дитини: активний холерик більш схильний до нього, ніж спокійний флегматик. Причиною заїкання у дітей часто є стрес: сильний переляк, конфлікти в сім'ї, жорсткі методи виховання, брак любові і уваги.

Заїкання у дітей часто виникає на тлі неправильного розвитку мовлення. Якщо дитина почала говорити занадто рано і багато під тиском дорослих, у неї може розвинутися страх аудиторії, боязнь зробити помилку у вимові важкого слова. Недорозвиненість мовлення теж може стати причиною заїкання  — дитині просто не вистачає словникового запасу, щоб виразити думку.

Якщо у дитини порушений темп мовлення, і вона говорить занадто квапливо, намагаючись донести свою думку до оточуючих, вона теж може почати заїкатися. Ще одна причина заїкання у дітей — вивчення іноземної мови в ранньому віці. Заїкання "перехідне" — деякі діти заїкаються, наслідуючи однолітків із заїканням, часто роблячи це неусвідомлено.

Іноді починають заїкатися діти-лівші, яких батьки або вчителі намагаються перевчити.Такі діти зазвичай дуже емоційні, а постійні окрики і нагадування можуть привести до порушень вищої нервової діяльності, і як результат — заїкання.

Досить корисним прийомом подолання заїкання одразу ж після його виникнення є організація режиму цілковитого мовчання упродовж 3-5 днів. На цей час слід покласти дитину у ліжко, дати легкі заспокійливі засоби, збільшити час сну (з обов’язковим денним сном); у приміщенні не має бути жодних сильних подразників (телевізора, радіо, яскравих іграшок, яскравого світла тощо). Харчування повинно бути легким, але поживним. Потрібно відмінити будь-які заняття. Атмосфера має бути максимально доброзичливою.

Ці заходи необхідні для того, щоб заїкання не закріпилося у дитячому мовленні. Дитина має забути про випадок, пов’язаний з виникненням заїкання, та про саме заїкання. Якщо ж цього зробити не вдалося і заїкання закріпилося, слід звернутися до психоневролога та логопеда.

Перш за все, потрібно зміцнити нервову систему. Дитині можуть призначити заспокійливі препарати. Психолог формує у  дитини почуття впевненості в собі, заспокоює і підбадьорює її. Логопед працює безпосередньо над виправленням мовлення дитини. Заняття проходять від простого до складного. Логопед вчить не тільки правильно вимовляти слова за допомогою спеціальних вправ, а й ставить дихання. Часто в корекційну програму входять навчання музиці і танцям — при розвитку правильного мовлення дуже важливе почуття ритму і темпу. Спів теж допомагає позбутися заїкання у дітей.

Логопедична робота при заїканні спрямована на розвиток мовленнєвого дихання, плавності та мелодійності мовлення.

Слід знати основні правила мовлення при заїканні:

- добре подумай про те, що хочеш сказати, перш ніж почати говорити;

- початок фрази слід говорити трохи тихіше та повільніше;

- вдих і видих під час мовлення треба робити через рот;

- вдих має бути коротким, але не різким, а видих — довгим і плавним, безшумним;

- зробивши вдих, слід одразу, але плавно починати говорити;

- ніколи не слід говорити на вдихові;

- голосні звуки, особливо наголошені, слід говорити чітко, а приголосні легко і без притиску;

- речення слід ділити на короткі ритмічні відрізки, кожен з яких вимовляється немовби злито, як одне слово;

- не слід напружуватися під час розмови, постава має бути невимушеною.

 

Для попередження заїкання найсуттєвішим є:

правильна організація режиму дня дитини;

своєчасне лікування гострих і хронічних захворювань;

створення навколо дитини теплої доброзичливої атмосфери;

забезпечення нормального спілкування дитини з дорослими та однолітками;

слід з повагою ставитися до інтересів і потреб дитини, а тому не варто примушувати її без крайньої потреби виконувати волю дорослих;

звертати особливу увагу на стосунки дитини у школі (особливо у підлітковому віці), на те, як вона стверджується як особистість, як реагує на зауваження, поради, критику.

 

Поради батькам заїкуватих дітей

З огляду на те, що дітей із заїканням і дітей групи ризику ослаблена нервова система, для них потрібні індивідуальний підхід, спокійна обстановка в сім’ї, правильний загальний і мовної режим. Не можна читати дітям багато книг, які не відповідають їхньому віку. Шкідливо читання на ніч страшних казок, так як це може викликати у дитини почуття постійного страху.

Не слід дозволяти часто і довго дивитися телевізійні передачі. Це стомлює дитину. Особливо негативно діють передачі, які не відповідають її віку, особливо перед сном.

Не можна надмірно балувати дітей, виконувати будь-які їхні забаганки, так як в цьому випадку психічною травмою для дитини може послужити навіть незначна суперечність їй, наприклад відмова у чомусь бажаному.

Вимоги, що пред’являються до дитини, повинні відповідати її віку, бути завжди однаковими, постійними з боку всіх оточуючих як в родині, так і в дитячому садку, в школі.

Не слід перевантажувати дитину великою кількістю вражень (кіно, читання, перегляд телепередач і т.п.). Недотримання режиму і вимог правильного виховання в цей час може легко призвести до ускладнення заїкання.

Дуже важливі заняття музикою і танцями, які сприяють розвитку правильного мовленнєвого дихання, почуття темпу, ритму. Корисні заняття зі співу.

Щоб зусилля фахівців були не марними, батьки теж повинні допомогати своїй дитині позбутися заїкання. Дуже важливо, щоб вдома дитина чула правильне мовлення. Говоріть з нею рівно і спокійно, не поспішайте самі і не намагайтеся підганяти дитину, не тисніть на неї і заохочуйте її успіхи. Поговоріть зі шкільним учителем: таку дитину не можна викликати до дошки першою, перевантажувати словесним матеріалом.