ДИТИНА У БЕЗПЕЦІ: ЯК ВЧАСНО ПОБАЧИТИ ПРОЯВИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТРАВМИ І ДОПОМОГТИ
Коли дитина відчуває себе в безпеці, рівень її тривоги знижується та «вмикаються» центри мозку, які відповідають за відтворення інформації, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, прийняття раціональних рішень — це сприяє її повноцінному включенню в освітній процес.
Важливо підтримувати в дитини суб’єктну позицію: давати їй простір для вибору, можливість відмовитися від небажаних дій чи перенести термін їх виконання; запитувати про її бажання та потреби і з повагою до них ставитися. Не менш важливо уникати жалості, яка «знеструмлює» та заганяє дитину в позицію жертви. Огородження від труднощів, поблажливе ставлення до невиконаних завдань тощо може призвести до небезпечних наслідків: несформованої самостійності, хитрості, маніпуляції (бо вигідно бути слабким, нещасним тощо).
Крім того, діти, які не потрапили у фокус особливої опіки дорослих, також починають розуміти, що вигідно, щоб із тобою сталося щось недобре, адже тоді ти матимеш привілеї, пільги, посилену увагу. Це небезпечно як погіршенням взаємин у дитячому колективі, так і можливими спробами аутодеструктивної поведінки учнів. Дитина в безпеці, коли вона знаходиться у передбачуваному для неї середовищі, зі зрозумілими нормами, правилами, вимогами, у середовищі, де з нею намагаються домовлятися та дотримуватися визначених домовленостей, де вона вільно може виражати себе.
Тому ще один важливий пункт для педагогів — дотримання принципів сталості та рутинності — у стилі взаємодії, у вимогах до зовнішнього вигляду, до вчасності приходу на уроки (наживо чи онлайн), до виконання домашнього завдання, у зрозумілих критеріях оцінювання.
Все це має бути максимально наближеним до того, як діти звикли у мирний час, адже це допоможе їм справлятися з досвідом психотравмуючих подій війни.